Впровадження
ідей
В.О.Сухомлинського
в практику роботи вчителя математики
"Учитель готується до хорошого
уроку все життя... Така духовна
і філософська основа нашої професії
і технологія нашої праці: щоб
дати
учням іскорку знань, вчителеві
треба
ввібрати ціле море світла".
Математика
у загальноосвітній школі необхідна всім, як необхідна література. Роль
математики у розумовому вихованні виняткова. Математика проникає в усі науки, що вивчають як природу так і
суспільне життя. Математичне мислення – це не тільки розуміння кількісних,
просторових, функціональних залежностей, але і своєрідний підхід до дійсності,
метод дослідження фактів та явищ, спосіб мислення. Культура мислення, якою
оволодівають всі діти в процесі вивчення математики, накладають відбиток на їх
розумову працю в процесі вчення взагалі, на характер вивчення біології, фізики,
хімії, астрономії, географії.
Виховну
роль фізики, хімії, біології, географії, астрономії ми бачимо в тому, щоб
знання з цих предметів наклали відбиток на духовний світ кожної людини
буквально на все життя. Шкільне вивчення кожного з вказаних предметів являється
своєрідним інтелектуальним вогником, який повинен горіти завжди. Думка, добута
шляхом їх активного вивчення, стає як світлом, що освітлює життя, речі, явища,
це світло визначає підхід людини, тієї ,
що багато років назад навчалася в школі,
і до того, що вона бачить, і до того, що вона читає, і до того, що і як
вивчають в школі її діти. (1)
Повноцінне
розумове виховання можна здійснити за тієї умови, коли надбанням учнів стануть
найбільш цінні інтелектуальні багатства людства. Практичне завдання школи –
добитися того, щоб у розумовому розвитку учнів належне місце посіли основи наук
про природу і працю, про людський організм і мислення, про суспільство і
духовне життя людини, про мистецтво. Незважаючи на те, що геологія і
мінералогія, біохімія, космогонія, психологія, стилістика, етнографія не
входять до навчального плану, без ознайомлення з основами цих наук немислиме
повноцінне розумове виховання.
Серед основ наук найважливіше
місце посідає математика. Це предмет, який вивчають у середній школі з першого
до останнього класу. З перших кроків навчання поняття і закономірності в галузі
математики – важливий засіб пізнання й освоєння світу, розвитку свідомості.
Роль математики в розумовому вихованні виняткова. Математика – світоглядний
предмет, що проникає в науки, які вивчають і природу, і суспільне життя.
Математичне мислення – це не тільки розуміння кількісних, просторових,
функціональних залежностей між числами, величинами, геометричними фігурами, а й
своєрідний підхід до дійсності, метод дослідження фактів і явищ природи,
суспільного життя, праці, економіки, спосіб аналізу причинно-наслідкових зв’язків
між явищами.
З
1 класу вчителі вчать дітей бачити за
числами їх відношення, за абстракцією – відношення фактів і явищ реальної
дійсності. У 1-ІV
класах діти розв’язують задачі, що їх самі складають у процесі спостережень, у процесі
дослідження просторових, функціональних, причинних зв’язків між явищами і
предметами. Вивчаючи в старших класах тригонометричні функції, вчителі наочно
показують, що синус, косинус, тангенс і котангенс є величинами, що узагальнюють
реально існуючі відношення між елементами трикутників. При такому викладанні
учні знаходять задачі в самій дійсності.
Поки учні не осмислили джерела, походження
математичної задачі, їм не дають готових задач. У середніх і старших класах
учні складають геометричні задачі за фігурами, які роблять своїми руками;
алгебраїчні рівняння складають на основі залежностей, встановлених у процесі
праці. Усе це не можна передбачити детально в програмі; тут відіграє вирішальну
роль творчість вчителя.
Математичне
мислення потрібне для успішного вивчення всіх предметів; математичні здібності
– це яскравий вияв якостей розуму, що відіграють велику роль у пізнавальній і
творчій трудовій діяльності. Завдання школи – дбати про розвиток математичних
здібностей в усіх учнів. Викладачі математики виховують в учнів культуру
наукового вияву думки, вчать обґрунтовувати і виводити наслідки з даних
посилок. Культура мислення, якою діти оволодівають, вивчаючи математику,
позначається на всій розумовій праці в процесі навчання, на характері
спостережень за явищами природи при вивченні біології, фізики, хімії,
астрономії. Ідеї функціональної залежності і змінної величини, що відіграють
велику роль у вивченні математики,
розвивають діалектичне мислення, полегшуючи розуміння причинно-наслідкових зв’язків
під час вивчення інших предметів. Математичні методи доведення наші учні
застосовують, аналізуючи явища природи, зокрема під час спостережень, пов’язаних
з вивченням механіки. Застосування прийомів математичного мислення при пізнанні
світу і в праці – одна з головних ліній зв’язку теорії з практикою в процесі
вивчення математики. Застосовуються методи математичного доведення і під час
вивчення хімії, під час проведення лабораторних робіт. Окремі лабораторні
роботи мають характер задач. Розроблена
вчителями система творчих письмових робіт з математики, фізики і хімії, головне
тут – уміння учня застосовувати теоретичні знання для виконання роботи, пов’язаної
із конструюванням і моделюванням, з рослинництвом, ґрунтознавством, агрометеорологією. Великого
значення надається використанню математичних методів для правильного вибору
шляхів досягнення кінцевої мети праці, для порівняння достоїнств і недоліків
окремих шляхів. Наприклад, учні складають таблиці і графіки, на основі яких
роблять висновки про доцільність внесення того чи іншого добрива в різні ґрунти.
Велике
значення математики у вихованні ініціативи, працьовитості, акуратності,
критичності. Наприклад, у кожного вчителя математики є система задач, які можна
розв’язувати кількома способами; вибір способу саме і є виховним стимулом.
Вечори математичної творчості,
олімпіади, вікторини проводяться, починаючи з ІІІ-ІV класів. Учні старших класів
читають доповіді на заняттях математичних гуртків молодших і середніх класів,
випускають математичний журнал. З учнями, які мають природну обдарованість до
математичного мислення, проводимо індивідуальну роботу – бесіди, заняття. За 18
років 59 н випускників Павлишської школи
дістали вищу математичну освіту, з них 8 стали конструкторами, 6 навчаються в
аспірантурі, 5 мають учений ступінь, 26 працюють у лабораторіях
науково-дослідних інститутів, 14 викладають математику в середній школі.
У кожної дитини думка розвивається своєрідними шляхами, кожна розумна і
талановита по-своєму. Немає жодної нормальної дитини нездібної, бездарної.
Важливо, щоб цей розум, ця талановитість стали основою успіхів у навчанні, щоб
жодний учень не вчився нижче від своїх здібностей. У кожному класі, у кожному
поколінні дітей, які приходять до школи, з’являються талановиті математики,
талановиті механіки і моделісти-конструктори, талановиті рослинники, а пізніше
– талановиті хіміки, філологи та історики. Вогник цих здібностей ми прагнемо
запалити уже в дошкільні роки.
Кожний учень дає в навчанні
те, на що він здатний, - здійснення цього принципу дає допомогу нам добитися
всебічного інтелектуального розвитку всіх учнів, запобігти неуспішності. Ми не
допускаємо, щоб талановиті, обдаровані діти працювали нижче від своїх
можливостей. Якщо учень, який повинен бути дослідником природи, юним
натуралістом, майбутнім ученим, скочується до рівня посереднього зубрили, то не
повною мірою розкриваються здібності й тих, у кого немає яскраво виявлених
задатків талановитості, обдарованості. Запобігання неуспішності слабких учнів
ми вбачаємо в тому, щоб талановиті, обдаровані виходили за межі програми з тих
предметів, тих сфер творчої діяльності, до яких у них є великі здібності,
задатки. Якщо, наприклад, учень VII-VIII класів виявляє нахил до вивчення ботаніки, то він не обмежується підручником середньої школи, а
вивчає біохімію, досліджує мікрофлору ґрунту. Це має великий вплив на розвиток
здібностей і слабкіших учнів, бо інтелектуальне життя колективу – це єдиний
процес. Невстигаючих з фізики ніколи немає в тому класі, де кілька учнів
вивчають не програмовий матеріал (вони ним оволоділи!), а сьогоднішні проблеми
науки: напівпровідники, квантові генератори, електронні прилади.
Викладачі математики дають
учням завдання кількох варіантів складності. Кожному надається можливість
вибрати те, що йому під силу. Оскільки ж розумова праця відбувається в
колективі, вона набуває характеру змагання творчих здібностей: вона набуває
характеру змагання творчих здібностей: ніхто не хоче бути слабким, кожний
прагне випробувати свої сили на складному завданні. В атмосфері змагання розкриваються
таланти. У кожному випуску (40-50 чоловік) буває 2-3 талановитих математики.
Уже в середній школі вони починають вивчати матеріал і розв’язувати задачі з
курсу вищої математики.
Щодо конкретного матеріалу
існує завжди два елементи знань: те, що має завжди зберігатися в пам’яті, що є
ніби ключем до пояснення все нових і нових фактів, явищ, або, образно кажучи,
інструментом мислення, - усе це назавжди треба запам’ятати і, що особливо
важливо, усім цим вміти користуватися і користуватися частіше, щоб інструмент
не заіржавів і не перетворився у важкий тягар. Потрібно добиватися того, щоб
факти, явища, визначення, характеристики тощо, які треба зберігати пам’яті,
глибоко запам’ятовувалися саме завдяки використанню нових знань, для творчої
праці. Кожний викладач у системі свого предмета визначає шляхи застосування
знань, які треба зберігати в пам’яті. Але як саме запам′ятати? Дитина може розуміти алгоритм розв′язання, але
теоретичний матеріал потрібно знати. Існують різні типи пам′яті. Є люди з
візуальним типом запам′ятовування, аудіальним, кінестетичним. В залежності від
типів запам′ятовування вчитель повинен організовувати свою діяльність таким
чином, щоб учні з різними типами могли засвоїти і теоретичний матеріал і
практичну частину уроку.
Мимовільне запам’ятовування – дуже важливий шлях полегшення
навчальної праці. Від того, яку інтелектуальну працю виконав учень,
ознайомлюючись із даним теоретичним питанням, залежить ефективність
мимовільного запам’ятовування. Якщо, наприклад, учень прослухав цікаву доповідь
про будову речовини, прочитав цікаву книжку, це вже створює умови для
мимовільного запам’ятовування даного матеріалу в процесі його вивчення на
уроці. Ми прагнемо до того, щоб багато понять (особливо абстрактних, таких, як
держава, нація, рух, функція тощо) входило в пам’ять внаслідок мимовільного
запам’ятовування. Чим більше знань дістала дитина без спеціального заучування,
тим легше їй завчити те, що інакше запам’ятати не можна.
Наука стрімко йде вперед, знання нагромаджуються,
а можливості людської пам’яті обмежені. Інтелектуальний розвиток людини в наші
дні дедалі більше визначається тим, як вона вміє орієнтуватися в безмежному
морі знань, користуватися сховищами знань – книжками. Не можна вимагати від
учня неможливого: щоб він завжди пам’ятав увесь курс предмета. Ми вчимо учнів
користуватися книжкою під час підготовки відповіді на уроці, у процесі роботи
над твором.
Мимовільне запам’ятовування – запобігає одному з найстрашніших лих – зубрінню. Наші вчителі бояться заучування незрозумілого. Учитель математики, починаючи вивчення нової теореми, добивається, щоб учні зрозуміли змістові залежності між елементами, фактами, явищами, закономірностями, що становлять суть теореми. Учні пояснюють, як вони розуміють теорему (при цьому використовують малюнки, наочні посібники). Чим більше думає учень над змістом теореми, тим краще запам’ятовує її. Запам’ятовування, що ґрунтується на розумінні, найміцніше.
Мимовільне запам’ятовування – запобігає одному з найстрашніших лих – зубрінню. Наші вчителі бояться заучування незрозумілого. Учитель математики, починаючи вивчення нової теореми, добивається, щоб учні зрозуміли змістові залежності між елементами, фактами, явищами, закономірностями, що становлять суть теореми. Учні пояснюють, як вони розуміють теорему (при цьому використовують малюнки, наочні посібники). Чим більше думає учень над змістом теореми, тим краще запам’ятовує її. Запам’ятовування, що ґрунтується на розумінні, найміцніше.
Немає коментарів:
Дописати коментар